Orthodox arrangement of the Pochaiv Lavra in the second third of the XIX century.
A series of imperial decrees of the 1820s ordering the establishment of a Greco-Uniate Theological Collegium and appropriate consistories contributed to the spread of the autocratic synodal system of government and the establishment of control over Greek Uniate church institutions in the annexed ter...
| Subtitles: | Православне облаштування Почаївської лаври у другій третині ХІХ ст |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | English |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2020
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Year: 2020, Issue: 92, Pages: 13-41 |
| Further subjects: | B
Pochayiv Lavra
B Pochayiv Monastery B Greco-Russian Church B Pochayiv Printing House B Holy Synod B Greco-Uniate Church |
| Online Access: |
Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | A series of imperial decrees of the 1820s ordering the establishment of a Greco-Uniate Theological Collegium and appropriate consistories contributed to the spread of the autocratic synodal system of government and the establishment of control over Greek Uniate church institutions in the annexed territories of Right-Bank Ukraine. As a result, the Greco-Uniate Church was put on hold in favor of the government's favorable grounds for the rapid localization of its activities. Basilian accusations of supporting the Polish November Uprising of 1830-1831 made it possible to liquidate the OSBM and most monasteries. The transfer of the Pochaiv Monastery to the ownership of the Orthodox clergy in 1831 was a milestone in the liquidation of the Greco-Uniate Church and the establishment of a Russian-style Orthodox mono-confessionalism. On the basis of archival documents, the political motivation of the emperor's decree to confiscate the Pochayiv Monastery from the Basilians with all its property and capital was confirmed. The transfer to the category of monasteries of the 1st class and the granting of the status of a lavra indicated its special role in strengthening the position of the autocracy in the western region of the Russian Empire. The orders of the Holy Synod outline the key tasks of ensuring the viability of the Lavra as an Orthodox religious center: the introduction of continuous worship, strengthening the personal composition of the population, delimitation of spiritual responsibilities, clarifying the affiliation of the printing house. However, maintaining the rhythm of worship and financial and economic activities established by the Basilians proved to be a difficult task, the solution of which required ten years of hard work. In order to make quick changes in the monastery, decisions were made by the emperor and senior government officials, and government agencies were involved at the local level, which required the coordination of actions of all parties to the process. Анотація. Низка імператорських указів 1820-х рр., якими наказувалося створити Греко-уніатську духовну колегію та відповідні консисторії, сприяла поширенню самодержавно-синодальної системи управління й встановленню контролю над церковними інституціями греко-уніатів на приєднаних територіях Правобережної України. Відтак Греко-уніатську церкву було переведено у режим очікування сприятливих для уряду підстав стрімкої локалізації її діяльності. Звинувачення василіан у підтримці польського листопадового повстання 1830 – 1831 рр. уможливило ліквідацію ЧСВВ та більшості монастирів. Передача у 1831 р. Почаївського монастиря у власність православного духовенства було етапною подією на шляху ліквідації Греко-уніатської церкви і встановлення православної моноконфесійності російського зразка. На основі архівних документів підтверджено політичну мотивацію указу імператора про вилучення у василіан Почаївського монастиря з усім його майном і капіталами. Переведення в розряд монастирів 1-го класу і надання статусу лаври вказували на її особливу роль у зміцненні позицій самодержавства у західному регіоні Російської імперії. У розпорядженнях Святійшого Синоду окреслено ключові завдання забезпечення життєдіяльності лаври як православного релігійного центру: запровадження безперервних богослужінь, посилення персонального складу насельників, розмежування духовних обов’язків, з’ясування належності друкарні. Проте втримати встановлений василіанами ритм богослужбової та фінансово-господарської діяльності виявилося складним завданням, розв’язання яких вимагало десятка років наполегливої праці. З метою проведення швидких змін в обителі рішення приймалися імператором та вищим урядовим керівництвом, на місцевому рівні залучалися владні установи, що вимагало узгодженості дій усіх суб’єктів процесу. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2020.92.2149 |