Are freedom of religion or belief and security reconcilable?
This paper presents the OSCE / ODIHR document on "Freedom of Religion or Belief and Security", placing it in the broader context of the debate about securitization of religion. The author proposes to consider the document in three stages: 1) to put the document in its context; 2) explain t...
| Subtitles: | Чи сумісні свобода релігії і переконань з безпекою? |
|---|---|
| 主要作者: | |
| 格式: | 电子 文件 |
| 语言: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | 载入...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| 出版: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2020
|
| In: |
Relihijna svoboda
Year: 2020, 发布: 24, Pages: 100-106 |
| Further subjects: | B
freedom of religion or belief
B registration of religious organisation B Security B Conversion |
| 在线阅读: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| 总结: | This paper presents the OSCE / ODIHR document on "Freedom of Religion or Belief and Security", placing it in the broader context of the debate about securitization of religion. The author proposes to consider the document in three stages: 1) to put the document in its context; 2) explain the concept of comprehensive security developed by the OSCE; 3) to suggest several considerations regarding its application to freedom of religion or belief. The political and cultural context is one of the two global processes that today most affect freedom of religion or belief around the world - the nationalization of religion and its securitization. Addressing the potential danger to religion by security, the author criticizes the position of those countries which believe that violence and terrorism, which is becoming more frequent in many parts of the world, is inspired by religious behavior. And so not only in totalitarian or authoritarian states that do not care for human rights, but also in some democratic societies. Understanding the relationship between religious freedom and security, the author proposes to move away from the traditional, state-oriented concept of security, which focuses primarily on the security of states against military aggression, to one focused on the security of people, their protection and empowerment. It is proposed to treat national, state, and military security as tools for personal and public security, which are the basis of today's security concept. The document proposes three guiding principles that provide a sound basis for resolving the conflict between the right to religious freedom and the right to security. 1) the principle of teaching that offers educational programs that promote knowledge of different religions and their social manifestations. But learning to live in a religiously diverse environment is not enough. By itself, it will not create a cohesive and inclusive "common life" so we need 2) the principle of interaction. Without personal involvement in the dialogue, knowledge alone cannot create mutual respect. Training and interaction are needed 3) an enabling environment that can be built through political and legal measures that create confidence and trust through the recognition of rights, including the right to freedom of religion. Based on these guidelines, the article proposes to address the four cases discussed in the document: conversion, religious extremism, places of worship and meetings, registration of religious organizations. The author analyzes in detail the conversion and registration. Registering a religious or religious organization is far from a technique that only applies to lawyers. This can be a matter of life or death for the whole organization, since simple transactions such as opening a bank account or renting a meeting room are subject to registration. The picture becomes more problematic for so-called "extremist" religious organizations. we need distinc extremism and violent extremism and address security-related measures behaviors rather than thoughts or beliefs. The recommendations are not just for the States. Religious communities, civil society organizations and the media "play an important role in the relationship between freedom of religion or religion and security." They are responsible for creating a cultural and social environment based on responsibility and dedication, the two virtues needed to harmonize freedom and security. У даній роботі представлений документ ОБСЄ / БДІПЛ «Свобода релігії або переконань і безпека», який розглядається в більш широкому контексті дебатів про сек'юритизації релігії. Автор пропонує розглянути документ в три етапи: 1) поставити документ у його контекст; 2) пояснити поняття всебічної безпеки, розробленого ОБСЄ; 3) запропонувати кілька міркувань щодо його застосування до свободи релігії або переконань. До політичного та культурного контексту відносяться два глобальних процеси, які сьогодні найбільше впливають на свободу релігії або віросповідання у всьому світі - націоналізація релігії та її сек'юритизація. Зупиняючись на потенційних загрозах з боку релігії для безпеки, автор критикує позицію тих країн, які вважають, що насильство та тероризм, які стають все частішими у багатьох частинах світу, натхненні релігійною поведінкою. І так мислять не лише в тоталітарних чи авторитарних державах, які не дбають про права людини, але і в деяких демократичних суспільствах. В розумінні взаємозв’язку між релігійною свободою і безпекою автор пропонує відійти від традиційної, орієнтованої на державу концепції безпеки, яка зосереджена насамперед на безпеці держав від військової агресії, до тієї, яка зосереджена на безпеці людей, їх захисті та розширенні прав і можливостей. Пропонується національну, державну, військову безпеку трактувати як інструменти для забезпечення особистої та громадської безпеки, які є основою сьогоднішньої концепції безпеки. Документ пропонує три керівні принципи, які забезпечують надійну основу для вирішення конфлікту між правом на релігійну свободу та правом на безпеку. 1) принцип навчання, який пропнує освітні програми, що сприяють знанню різних релігій та їх соціальних проявів. Але навчитися спокійно жити в релігійно різноманітному середовищі недостатньо. Сам по собі він не створить згуртованого та всеохоплюючого «спільного життя». потрібно 2) принцип взаємодії. Без особистого вступу в діалог тільки знання не можуть створити взаємоповаги. Навчання та взаємодія потребують 3) сприятливого середовища існування, яке може бути побудовано за допомогою політичних та правових заходів, що створюють впевненість та довіру через визнання прав, зокрема права на свободу віросповідання. На основі цих керівних принципів пропонується звернутися до чотирьох кейсів, розглянутих у документі. Вони стосуються навернення, релігійного екстремізму, місця поклонінь та мітингів, реєстрації релігійних організацій. Автор докладно аналізує навернення та реєстрацію. Так, реєстрація релігійної або віросповідної організації далеко не техніка, яка стосується лише юристів. Це може бути питанням життя або смерті для всієї організації, оскільки прості операції, такі як відкриття банківського рахунку або оренду приміщення для молитовних зустрічей, залежать від реєстрації. Ось чому набуття правосуб'єктності у формі, яка дозволяє здійснювати основні види діяльності релігійних організацій чи організацій віросповідання, вважається частиною права на колективну та інституційну свободу віросповідання чи віри. Картина стає більш проблематичною, коли ми говоримо про так звані "екстремістські" релігійні організації. Чи не є вони загрозою для безпеки (включаючи особисту безпеку), яка вимагає, щоб вони були поставлені в становище, щоб не нашкодити? Відповідь на це питання ґрунтується на розрізненні екстремізму та насильницького екстремізму. Поки вони не перетворюються на насильницькі дії чи підбурювання до насильства чи дискримінації, екстремістські погляди є проявом свободи вираження поглядів, протидії якій слід протистояти на власній основі, тобто протиставляючи ідеї ідеям. Тільки коли екстремістські ідеї перетворюються на насильство чи підбурювання до насильства, вони стають загрозою безпеці людини чи громади. Тому документ ОБСЄ рекомендує державам-учасницям ОБСЄ "забезпечити, щоб заходи, пов'язані з безпекою, стосувалися поведінки, а не думок чи переконань, та розрізняли насильницький екстремізм та "екстремізм". Рекомендації спрямовані не лише до держав. Релігійні та віросповідні громади, організації громадянського суспільства та засоби масової інформації "відіграють важливу роль у взаємозв'язку між свободою віросповідання чи вірою та безпекою". Вони несуть відповідальність за створення культурного та соціального середовища, заснованого на відповідальності та відданості, дві чесноти, необхідні для гармонізації свободи та безпеки. |
|---|---|
| ISSN: | 2663-0818 |
| Contains: | Enthalten in: Relihijna svoboda
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/rs.2020.24.2096 |